http://villaderoses.com/2015/11/muzhskie-bryuki-ra

«Парабола часу»


Так називається шкільний молодіжний театр, який створено на базі 9-В та 10-А класів Магдалинівської ЗОШ за ініціативи обласного відділення української спілки в’язнів – жертв нацизму.
Метою роботи цього театру є початок діалогу між молоддю та поколінням людей, які пройшли крізь страхіття концтаборів нацистської неволі та тяжкої праці в період післявоєнної відбудови народного господарства.

Темами для вистав будуть конкретні життєві події конкретних жителів Магдалинівського району, які пережили ці невіряння. Через долю окремих осіб необхідно привертати увагу громадськості.

Проведення спільних зу-стрічей та обговорення театралізованих презентацій формують у молодого покоління поважне і милосердне ставлення до літніх людей. Робота молодіжного театру «Парабола часу» проводиться в рамках програми «Збереження історичної пам’яті», яку виконує Міжнародна громадська організація «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» при підтримці спілки.

На прем’єрний виступ шкільного молодіжного театру «Парабола часу» 26 вересня 2011 року в приміщенні Магдалинівської ЗОШ були запрошені: Людмила Веніамінівна Кочержина, голова Дніпропетровського обласного відділення Української спілки в’язнів – жертв нацизму; Олена Андріївна Антоненко, керівник проектів, які проводяться в рамках програми «Збереження історичної пам’яті»; Л.П.Оганін, голова ветеранської організації (смт.Магдалинівка); Л.Ф.Шандиба, голова Магдалинівського осередку; Т.І.Коваленко, секретар Магдалинівського осередку; О.П.Косарєва (народилась в 1944 році в концтаборі); Д.Д.Синиця, режисер і постановник театру «Парабола часу»; В.М.Горенок, керівник апарату райдерж-адміністрації.

– Ми ведемо пошукову роботу, і сьогодні у нашій ви-ставі розповідатиметься про долі наших земляків, – зверталась до присутніх Н.П.Приймак (керівник театру «Парабола часу»).

Чимало матеріалу про гастарбайтерів вдалось віднайти гуртківцям (44 фотознімки збереглися, коли гастарбайтери перебували на каторжній праці на чужині).

В час воєнного лихоліття в Німеччині опинилось близько 2,5 млн. українців, більшість яких становили гастарбайтери. Тодішнє їхнє життя – бараки, обнесені парканом із колючого дроту, презирливе ставлення, принизливе тавро-нашивка «OST» (працівник зі сходу), їх раціон – рідка каша із брукви, дерев’яне взуття – так звані «гольцшуги». У третини колишніх українських примусових працівниць не склалося з родинами, і майже половина не пізнала материнства.

За допомогою мультиме-дійної презентації учасники вистави демонстрували фотознімки, які вислала Ольга Олександрівна Трофименко (Бондаренко), колишній гастарбайтер. Їх було п’ятнадцять, дівчат-односельчанок з Почино-Софіївки: Марія Лихацька (1925 р.н.), Нюра Салова (1925 р.н.), Анастасія Радченко (1916 р.н.), Поліна Титова (1926 р.н.), Віра Платонівна Гетьманець (1922 р.н.), Віра Кузьмівна Гетьманець (1925 р.н.), Таїсія Василівна Окунь (1923 р.н.), Соня Чубенко (1924 р.н.), Люба Ворона (1925 р.н.), Віра Сич (1925 р.н.), Євгенія Сорокова (1921 р.н.), Тетяна Наумова (1919 р.н.), Клава Сорокова (1921 р.н.), Ніна Мирошниченко (1921 р.н.), Ольга Бондаренко (1925 р.н.), яких холодного 22 листопада 1942 року на станції «Нижньодні-провськ» завантажили в телячий вагон, закиданий соломою, і відправили на роботи до Німеччини (на даний час троє з них живі: Таїсія Окунь проживає в селі Жданівка, Віра Сич, Ольга Бондаренко – у Дніпропетровську).

Попереду на них чекали три роки каторжної праці гастарбайтерів, спочатку на лісопильні в Австрії. Важка фізична праця, яка часто не під силу здоровим чоловікам, а деяким дівчатам не виповнилось тоді ще й 17 років! На всіх пересильних пунктах дівчата непомітно бралися за руки, щоб бути разом. Пізніше, через півтора року роботи на лісопильні, їх все-таки роз’єднали, а те, що на початку їхніх поневірянь в неволі вони були разом і допомагали один одному, врятувало всіх. Всі п’ятнадцять повернулися до рідної домівки.

Умови виживання були нестерпні. Знак «OST» на рукаві, дванадцять годин робочого часу кожного дня, вихідний один – неділя. Сніданок – чашка ерзац-кави зі шматком ерзац-хліба, обід та вечеря – пійло з мерзлої брукви і шпинатної трави.

В однієї із 15 дівчат була довга, аж до п’ят, коса (в Окунь Таїсії). Її не відрізали ні в пересильних пунктах Польщі, ні в Австрії (всі інші були підстрижені наголо). Дякуючи своїй дівочій красі, Таїсія рятувалася сама від голоду і рятувала своїх землячок: в неділю йшла співати українських пісень для місцевих австрійців, а ті віддячували – давали хто – цибулину, хто – картоплину чи шматок хліба.

Пройшло вже 70 років. Скільки невільників із числа цивільного населення вивезла тоді Німеччина з України, підрахувати всіх в точності так і не вдалося. Життя безцінне. Ми часто не замислюємося над цим.

«Ти знаєш, що ти людина,
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде,
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди...
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи,
І жити спішити треба,
Гляди ж, не проспи!» –

зауважили учасники молодіжного театру, і у присутніх «бігли мурашки по шкірі», хтось витирав сльозу.

Побувавши на зустрічі, всі переконалися, що серед сучасної молоді є ті, кому небайдуже майбутнє України, її історія. Л.В.Кочержина та О.А.Антоненко (Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність») вручили учасникам молодіжного театру подарунки. Прем’єрний виступ сподобався, можливо, незабаром виставу «Пам’ять полум’ям тремтить» побачать і гості з Берліна.

Епіграф: «Не розчаровуйсь в Україні, а зрозумій її печаль, що робиш ти для неї нині, раніш у себе запитай!» – примусив замислитись кожного, хто був глядачем вистави «Парабола часу». Через театралізоване «проживання» подій минулих сподіваємось на розвиток відповідальності у людей молодого покоління за своє майбутнє, як представників свого роду, та за майбутнє країни, де народився, де зростаєш сам, де жили, творили, воскресали з руїн наші предки.

В.Банник. Газета «Наше життя», 8 жовтня 2011 року.

ну от триває

Можу пошукати посилання на сайт, на якому є багато статей з цього питання.

Пошукайте, будь ласка та

Пошукайте, будь ласка та опублiкуйте тут.

Залишити новий коментар

  • Інтернет адреси і адреси електронної пошти автоматично перетворюються у лінки.
  • Дозволені теги HTML: <a> <em> <strong> <cite> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і параграфи переносяться автоматично.

Більше інформації про опції форматування

CAPTCHA
Це питання для захисту від автоматичного спаму. Введіть зображені символи, будь ласка.
Image CAPTCHA
Enter the characters (without spaces) shown in the image.